Connect with us

Бизнес

Современные социальные и коммуникационные тренды — прогноз что будет дальше / НВ

Published

on



Этот материал сейчас доступен только на украинском языке

Важно осознать и принять статус сегодняшнего дня — социальную усталость и истощение, которые действительно провоцируют на равнодушие и нигилизм. Что будет дальше?

Чи могли ми уявити заздалегідь, яким складним та непередбачуваним буде 2020? Чи можливо було спрогнозувати заздалегідь гравітацію суспільних криз та банкрутство прогнозів? Що не так у цьогорічній історії, коли замість стратегічних планів на майбутнє пріоритетними є гнучкість та адаптивність до сьогодення.

Пропоную звернутися до соціологічно-футуристичних дослідницьких концепцій, які частково пояснюють правомірність неочікуваних соціальних здивувань, комунікаційних зиґзаґів та труднощів. Це маятник Фуко, теорія трьох хвиль Елвіна Тоффлера та інтегральна теорія Кена Вілбера, які показують, що сьогодні світ стоїть перед вибором шляху, куди і як рухатися далі. Тому 2020, можливо, і став початком переосмислення сталих стратегій розвитку та бачень.

Маятник Фуко

Досліджуючи закони природи, французький фізик Леон Фуко в середині 19 сторіччя вперше провів експеримент, який довів, що Земля крутиться навколо своєї осі. Відтак, гармонійні коливання маятника та його траєкторія із однієї крайньої точки у протилежну була взята культурологами/соціологами, які припускали подібні принципи суспільних змін. У дану концепцію гарно вписується перехід від одного типу суспільства до іншого, від Античності до сьогодення, проходячи поворотні етапи Середньовіччя, Відродження… Модерну та Постмодерну.

Характерними рисами Античності були раціоналізм та логіка, Середньовіччя — віра та відчуття. Тобто метафоричний маятник рухався від крайньої суспільної точки, де пізнання світу відбувалось через розум, до ірраціоналістичної картини світу.

Отже, знаючи попередню крайню точку, можна спрогнозувати запити суспільства в матеріальних та духовних сферах.

Сьогоднішня суспільна точка — це Постмодерн, який декларує втрату опори, сумніви в цінностях та істинах, недовіру до авторитетів, розвінчування стереотипів, гру та іронію. Власне, саме це ми і бачимо сьогодні у культурних проявах та масових комунікаціях.

Теорія трьох хвиль

Американський футуролог Елвін Тоффлер у своїй книзі «Третя хвиля» («The Third Wave: The Classic Study of Tomorrow», 1980) пропонує сприймати історію розвитку суспільств не як пряму лінію, а хвилеподібну, коли нова хвиля алегорично накриває попередню, через революцію та перевороти. На його думку теперішня цивілізація вже пережила три хвилі — аграрну, індустріальну та постіндустріальну.

Аграрна хвиля знаменувала перехід від первісного до сільськогосподарського устрою, тобто від привласнюючого життя мисливців та збирачів до відтворюючого типу економіки, генераторами та стартаперами якого стали ремісники та торговці.

Індустріальна хвиля знаменувала встановлення класичних ринкових відносин та масового виробництва товарів. Конкурентоспроможними сильними сторонами даного періоду Тоффлер виділяє стандартизацію, спеціалізацію із розподілом праці та синхронізацію усіх суспільних процесів, появу бюрократії, впровадження доступної системи освіти та задоволення базових потреб.

Ну і третя постіндустріальна хвиля, накривши виснажене тоді індустріальне суспільство, сформувала нове інформаційне, або як його ще називають, посткапіталістичне суспільство або суспільство знань. І що цікаво, кожна наступна хвиля пропонує нові сфери прикладання зусиль та отримання здобутків, реалізацію задумів та амбіцій у порівнянні із попередньою, виштовхуючи її на узбіччя історії.

Наприклад, у третьої хвилі більше схожості із першою аграрною, ніж із другою індустріальною. Ми ж очевидці екологічних трендів та натуральних органічних продуктів, які були ключовими під час першої аграрної хвилі і набули нової цінності уже у третій постіндустріальний період.

Ми бачимо, що постіндустріальне суспільство вже також вичерпує свої традиційні енергетичні ресурси. Зараз світ стоїть на порозі нового вибору чи виміру, куди рухатись. Все це відбувається через кризи, запаморочення та непорозуміння.

Інтегральна теорія

Сучасний американський філософ Кен Вілбер спробував синтезувати попередні соціальні концепції в єдину інтегральну теорію. До своєї дослідницької уваги він бере еволюційний розвиток суспільств, у центрі якого ставить людину, її ідентифікацію та сприйняття себе. На його думку людство пройшло чотири стадії — синю, червону, помаранчеву та зелену.

Сьогоднішня суспільна точка — це Постмодерн, який декларує втрату опори, сумніви в цінностях та істинах, недовіру до авторитетів, розвінчування стереотипів, гру та іронію.

Перша — це егоцентричне «я» у первісному ладі, який дослідник називає синім або «бурштиновим» етапом. Тоді людина не могла ставити себе на місце інших, а світ сприймала через магію. Друга, тобто червона стадія розвитку, характеризується етноцентричним пануванням «ми», міфічним поділом на «своїх» і «чужих», із класовою структурою суспільства, нетерпимістю та соціальною агресивністю до інших. Третій — «помаранчевий» етап, початок модерності, коли рамки ідентичності розширились від етноцентричного «ми» до раціональної світоцентричної моделі, коли вперше в історії згенерувалась ідея справедливості та толерантності, віра в науку і прогрес, індивідуальні права та свободи. На четвертій «зеленій» стадії, або постмодерній, сформувалася суспільна здатність критично переосмислювати глобальні ідеї, громадянські права, сталий розвиток та еко-ініціативи. І тут Вілбер робить паузу і дивується, що мимоволі постмодернізм поступово колапсує у нігілізм та нарцисизм.

І знову ми наштовхуємося на припущення, що сьогодні відбувається суспільний крах звичний усталених суспільних форматів, недовіра до істин та зубожіння ідей. Натомість утверджується культура комунікаційної постправди. Тобто не фактів та доказів, а емоційно-привабливих слів, у які тільки хочеться вірити.

Камо грядеши

Зважаючи на описані вище теорії, а ще низку інших концепцій про можливий «кінець історії» в стилі Френсіса Фукуями, слушним виникає питання — «а що далі?», «куди йдемо?».

Найперше, як на мене, важливо усвідомити та прийняти статус сьогоднішнього дня — суспільну втому та виснаження, які справді провокують на байдужість та нігілізм. У той же час запит на самореалізацію нікуди не подівся. На цьому фоні успішно «заходять» лайтові комунікаційні хайпи, меми, спровоковані віруси, які одразу привертають увагу, миттєво веселять і швидко забуваються. Ґрунтовні ж меседжі та соціальні дискусії поки в меншості. Які ж інтелектуальні надбання суспільної думки заберемо в майбутнє, а що залишимо позаду?

Очевидно одне, що наступний етап розвитку підсилить різноманітність суспільства та сегментовані мікро-групи, «моя думка» кожного претендуватиме на загальну істину, а вплив пост-правди ще зростатиме. Особливо якщо її мемити та хайпити. Така комунікаційна розхристаність довго тривати не зможе. Тому не за горами впровадження нових принципів/технологій, що тестуватимуть на доказову правду та істинність. Справжнім викликом буде побудова комунікаційної системи, що зможе знаходити активні елементи індивідуумів та однодумців для реалізації та звершення задумів, відкриття нового та ще не розвіданого в різних аспектах. Виграватимуть ті, хто швидше відчує настрої та матиме потенціал до дії.

Можливо, егоцентричні волевиявлення із суспільної площини перейдуть в мистецьку. І, як варіант, суспільство знань перейде в арт-суспільство, де активним учасникам треба буде знайти собі місце та по-новому монетизувати креатив та мистецтво.

Запит суспільства сьогодні є на примирення протирічь, реабілітацію цінностей та генерування нових смислів, щоб об’єднати всі ці розрізнення.

Продолжить чтение
Нажмите, чтобы оставить комментарий

Оставьте ответ

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Бизнес

Бюджет-2021 плохой, но принимать его нужно — новости Украины / НВ

Published

on



Цей матеріал також доступний українською

С таким бюджетом мы вполне можем ожидать в следующем году повторения бюджетного кризиса.

Одно из ключевых условий МВФ — бюджет на 2021, проект которого недавно представлен правительством на рассмотрение ВРУ ко второму чтению. По сообщению Минфина, показатели этого проекта бюджета согласованы с МВФ, то есть его принятие в таком виде будет означать выполнение условия Фонда.

Что же это за проект бюджета?

Если коротко подытожить — бюджет-2021 плохой, но принимать его надо. Не знаю, как и почему это согласовал МВФ, но в проекте бюджета еще больше «надули» (по сравнению с уже не реалистичной версией к первому чтению) запланированные доходы и заложили проблемы по расходам.

Почему, по мнению Минфина, у нас после второго локдауна оживится экономика и возрастут поступления от НДС (+5,5 млрд), ввозных пошлин (+2,4 млрд) и налога на прибыль (+1,8 млрд). Опять идет попытка выжать весь финансовый ресурс из государственных компаний (+4 млрд) — потом не надо удивляться, что они в ужасном состоянии.

Бюджет-2021 плохой, но принимать его надо

Наконец, выглядит так, что этот проект бюджета предусматривает перенос индексации пенсий на вторую половину 2021, если не на его конец. Иначе трудно объяснить, почему трансферт из государственного бюджета в Пенсионный фонд уменьшается на 8,5 млрд, и одновременно на декабрь 2021 переносится повышение минимальной зарплаты, которое повышает собственные доходы Пенсионного фонда. ПФУ одновременно будет терять поступления из государственного бюджета и поступления ЕСВ, а пенсии он должен как-то выплатить. Политически, конечно, перенести индексацию пенсий трудно, поэтому мы вполне можем получить ситуацию, когда ее все-таки проведут весной, а дальше не будут знать, как свести бюджет.

По-правильному, бюджет 2021 надо было бы переделать — но времени на это уже нет. Вряд ли за неделю парламент успеет предложить серьезные изменения, которые существенно улучшат этот бюджет, а поддержка МВФ нужна уже сейчас — бюджет придется голосовать.

Однако, с таким бюджетом мы вполне можем ожидать в следующем году повторения бюджетного кризиса, поскольку бюджет явно нереалистичный. Вероятно, в следующем году бюджет придется пересматривать — где-то весной, или в середине года.

Продолжить чтение

Бизнес

«Это несправедливо». Санду прокомментировала требование РФ оплатить газ, потребленный Приднестровьем

Published

on



Избранный президент Молдовы Майя Санду назвала «большой проблемой» использование российского газа непризнанным Приднестровьем.

Оплата Кишиневом российского газа, который потребляет Приднестровье, была бы нечестной. Об этом избранный президент Молдовы Майя Санду заявила российскому агентству РБК в интервью, опубликованном 30 ноября.

Речь зашла о том, что Москва считает, что за потребленный Приднестровьем газ должен платить Кишинев.

«На [подконтрольном Кишиневу] правом берегу у нас почти нет долгов «Газпрому», потому что мы платим и платили все эти годы. С другой стороны, на левом берегу не платили за газ, и там долг очень большой. И конечно, нельзя ожидать от нас на правом берегу, что мы сможем оплатить. Это нечестно, несправедливо. Это большая проблема, но ее нужно решать», – сказала она.

Санду уточнила, что речь идет о сумме более $7,5 млрд.

В интервью основателю издания «ГОРДОН» Дмитрию Гордону тогда еще кандидат в президенты Молдовы Санду рассказывала, что Кишинев платит «Газпрому» за российский газ полную цену, а «Приднестровье не платит вообще». «Долг РФ считает за Молдовой. …Приднестровье использует газ для того, чтобы производить электричество. Потом правый берег Республики Молдова покупает это электричество. Мы платим опять же очень высокую цену, а они используют газ, за который они не платят. То есть получается, что вот через такие схемы люди в Кишиневе делают деньги», – объясняла она.

Приднестровье объявило о суверенитете в 1990 году, в связи с чем между Молдовой и самопровозглашенной республикой начался вооруженный конфликт. Летом 1992-го боевые действия завершились. В середине 90-х в Приднестровье был введен контингент российских миротворческих сил.

Политически конфликт до сих пор не урегулирован. Мировым сообществом независимость Приднестровья не признана.

Продолжить чтение

Бизнес

Гривна продолжает дешеветь по отношению к основным валютам / ГОРДОН

Published

on



По отношению к доллару официальный курс гривны снизился на шесть копеек, к евро – на семь копеек.

Национальный банк Украины установил официальный курс гривны к иностранным валютам на 2 декабря.

Гривна к доллару подешевела на шесть копеек: с 28,5 грн/$ до 28,56 грн/$.

Курс украинской валюты к евро снизился на семь копеек: с 34,15 грн/€ до 34,22 грн/€.

К российскому рублю гривна подешевела с 3,75 грн за 10 руб. до 3,77 грн за 10 руб.

Продолжить чтение

Trending